Все починалося непросто і нелегко. Вісімнадцять років тому, коли фермерство в районі тільки зароджувалося, Віктор Якович Ткаченко одним з перших взявся господарювати по-новому. Орного клину мав всього 13 гектарів. Хоча на той час це було немало. Техніки для обробітку просапних не вистачало, найнята ручна праця накладалася собівартістю на вирощену продукцію. На продовольчому ринку відчувався дефіцит овочів - за їх вирощування і взялася родина фермера.

Всеїдних свиней, які в Україні з’явилися не так давно, у нас називають по-різному: корейські, китайські, в’єтнамські, азіати, а по науковому - вислобрюхі. Це не декоративні, а продуктивні тварини. На них найперше зорієнтувалися практичні господарі, які швидко переконалися в економічній вигоді від утримання травоїдного поголів’я. Серед таких - Віктор Мусійович Зварич, який живе у Лісівці. Вже 6 років у своєму підсобному господарстві він розводить дві породи таких свиней - в’єтнамську і корейську. Перші - менші у вазі. Але і ті, і другі - поліпшеної селекції. Господар постійно оновлює маточне поголів’я, закупляючи молодняк для відтворення його в різних областях України. Від цього самки народжують повноцінних поросят. Опороси щедрі, завдяки чому хазяїн має вже зараз до 30 голів свиней різновікових, різномастих. Вожак стада - кнур Тарзан сягає вагою до 200 кілограмів. Гостинний господар охоче показав свою ферму і розповів, що особливих клопотів із всеїдним поголів’ям не має. - Свині ці невибагливі, добре переносять зиму, мають стійкий імунітет проти хвороб. Практично їх може тримати кожен бажаючий, - розповідає Віктор Мусійович, - бо споживають вони все - від дрібних галузок і очерету до жолудів, каштанів, коренеплодів, сіна, гарбузів, кабачків. Бур’ян їдять весь підряд, подрібнювати не треба. І дуже люблять пастися. У раціоні годівлі всього 20 відсотків припадає на концкорми. Це можуть бути зерновідходи, навіть не перемелені. Ще одна перевага над звичайними свиньми - вони мирні, не риють і не ламають кліток. Зимувати такі свині можуть надворі, зарившись у солому. Вони дуже акуратні: якщо сплять у хліві, то не слідять там, а за потребою виходять на вулицю. Вони дуже плодючі. Первістки приносять до 10 поросят, старші - до 20. Якщо малі народжуються, скажімо, взимку, то, проживши на сіні, коренеплодах і зерновідходах березень-квітень, у травні перейдуть на пасовисько чи бур’ян, а до жовтня вага кожної тварини сягатиме 80 кілограмів і більше. - Свиноматок дуже загодовувати не треба, - радить Віктор Мусійович, - а от тих, що на відгодівлі, обмежувати в їжі не слід, вони й самі зайвого не з’їдять. Вихід сала з однієї свині в середньому - 20 кілограмів, м’яса - 30. Продукція ця набагато смачніша , ніж від звичайних свиней. Хто тримає всеїдних - підтвердить мої слова. І ще я хочу сказати, що від свого господарства маю подвійну вигоду - забезпечую продуктами сім’ю і вторговую гроші за молодняк. Раджу тим, хто не лінується працювати, спробувати зайнятися вирощуванням таких свиней. На перший випадок хоча б для своїх потреб. Повірте, що це вигідно.
Лідія Наконечна.

Із свого багаторічного педагогічного досвіду знаю багато прикладів, які підтверджують істину: дитина - дзеркало морального життя батьків. Саме в сім’ї вона не тільки росте, а й виховується, формується. Справжні батьки намагаються передати синові чи доньці найкращі людські якості: доброти, гуманності, чуйності до людського горя. Приємно, коли твої вихованці не забувають про свого наставника навіть якщо після закінчення школи спливає багато років. Це той час, коли учитель має змогу пересвідчитися, чи справді навчив своїх вихованців тому, чого хотів, чи стали вони справжніми людьми, прикладом для своїх дітей. Хвилююча зустріч відбулася в мене через 26 років з моїми випускниками. Вони провідали мене в цьогорічний День незалежності не просто заради цікавості, а прийшли до мене, як рідні. На мої проблеми подивилися не дитячим, а дорослим поглядом: швидко зібрали урожай картоплі на грядці і занесли на місце зберігання. А пізніше навідалися знову, очистили квітники, підготували їх до зими. Хочу від щирого серця вклонитися і подякувати батькам Олі Колодніцької, Ігоря Пташника, Сергія Якубовича, Ігоря Лінецького, Олега Шевчука, які виховали в своїх дітях, а моїх учнях риси людяності, доброти, душевної щедрості. Та й у мене на серці приємність від того, що мої колишні вихованці стали справжніми людьми. Хай щастить Вам, мої любі, на життєвому шляху!
Зінаїда Кащенко.
м. Андрушівка.

Босоноге дитинство Марії Ульянівни Підвисоцької пройшло в нелегкі післявоєнні роки в рідних Малих Мошківцях. Батьки хворіли, то ж Марії змалку доводилося трудитися на рівні з дорослими. Дівчинка була дуже здібна і залюбки бігла до школи, хоч батько не дуже й пускав її туди. Доводилося переконувати його в тому, що людина без освіти - ніщо. Особливо легко їй давалася математика. Місцеву школу дівчина закінчила з похвальною грамотою, а згодом і Житомирський педінститут, стала вчителем математики. Працювала в Глинівцях, Червоному. Це був обдарований педагог, її любили діти. Доля не надто була прихильна до неї, сама ростила, виховувала і вчила двох діток - Сергія і Лесю. Зарплата вчителя невелика, а тому довелося багато трудитися. Жили в старенькій батьківській хатині, тож мусіла зводити дім. Люди іноді дивувалися, де тільки ця тендітна жіночка брала сили. Підростали діти, діждалась і вона помочі: син Сергій відслужив армію і став жити з ненькою, хазяйнувати. Дочка Леся із золотою медаллю закінчила школу і вступила до технічного університету. Розуміла жінка, що мусить вивчити за щось дочку, бо ж навчання платне, а що тієї пенсії. Тому й тримала вона велике підсобне господарство: 5 корів, стільки ж телят, обробляла майже гектар землі. Справлялась, хоч і хворіла, переборювала і біль, і труднощі заради дітей, які для неї були єдиною відрадою і ціллю життя. Здавалося, уже і їх поставила на ноги, вже й перепочити можна. Та важка хвороба здолала цю мужню і працьовиту жінку. В 62 роки залишила цей світ велика трудівниця і мати. Коли її проводжали в останню путь, багато щирих і гарних слів сказали про неї голова сільської ветеранської організації З.Ф.Перчук, інші односельці. Допомогли дітям провести неньку в останню дорогу і ТОВ «Червінський цукровик», де працює син Сергій, сусіди та рідні. Кожен із дітей йтиме життям своєю дорогою, але образ матері, як святиню, збережуть у своїх серцях.
Василь Гребенюк.
с. Малі Мошківці.

Негативно відбивається на розвитку села і відсутність чіткого державного замовлення на тваринницьку продукцію, а ринки збуту розподілені між монополіями. Туди простому селянину пробитися непросто. Це не дозволяє йому планувати заздалегідь своє виробництво, кількість сільськогосподарської продукції, яку має виробити. Все це, безперечно, породжує невпевненість у своїх діях, в майбутньому і негативно відбивається на розвитку всієї тваринницької галузі.

Звідки беруть початок сучасні українські весільні обряди та звідки взялися прикмети, що їх ми так свято намагаємося дотримуватись?
Почувши про весілля, кожен з нас уявляє прекрасну білу сукню на нареченій, дорогий і блискучий весільний кортеж, смачний обід у чудово прикрашеному ресторані, "живу музику", триповерховий рожевий весільний торт, море квітів і океани шампанського

Дощі, дощі -
Так слизько під ногами,
Шалено вітер
Листя загріба,
Над берегом -
Одна зелена пляма -
Стара, як світ,
Розчахнута верба.
А онде берег
Травами укрився
І верболозу
Злякані кущі,
А в травах вітер,
Граючись, згубився, Сховавши крила
В мокрому плащі.
То плаче осінь -
Йде попід тинами,
Пожовклий лист
Тримаючи в руці.
А надворі -
Останнє вже тепло,
А на душі,
Мов весняна відлига,
Лиш гріє сонце
В серці мерзлу кригу,
Прикрило землю
Осені крило.

Галина Огороднікова.

Принтер часто купують заодно з комп’ютером – адже в цьому випадку, один раз зробивши вибір, можна надовго забути про «технічних» проблеми. Правда, є застереження. Вибір потрібно зробити правильний. Навіть, здавалося б, така не найважливіша річ, як принтер, може принести своєму власникові достатньо клопоту і розчарувань або, навпаки, стати джерелом постійних маленьких радощів. Щоб зрозуміти, яке друкуючий пристрій краще вибрати, перш за все, потрібно визначитися, з якою метою ви будете його використовувати.

Визитная карточка (визитка) — традиционный носитель контактной информации о человеке или организации. Изготавливается из бумаги, картона или пластика небольшого формата, существуют также вариант CD-визитки, выполненной на уменьшенной до 50 мм × 90 мм поверхности CD диска. Существуют также визитные карточки, изготовленные из дерева (деревянный шпон) и металла.

Визитка включает имя владельца, компанию (обычно с логотипом) и контактную информацию (адрес, телефонный номер и/или адрес электронной почты).

Розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при
здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин.
Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що
суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській
діяльності.