У фондах Головного архіву давніх актів у Варшаві, зберігаються документи записових книг. До них внесено копії привілеїв, встановлених у Варшаві від 4 листопада 1791 року до 16 червня 1792 для 25-х міст (в тому числі 22-х українських міст). Серед «дипломованих» тоді містечок було й два, що сьогодні перебувають у складі Житомирської області. Це королівські містечка Київського воєводства Романів та Нехвороща.

Напередодні святкування 65-ої річниці Великої Перемоги в районі проходили футбольні турніри.
7 травня в Андрушівці на футбольному майданчику із синтетичним покриттям проходили змагання з міні-футболу серед школярів віком до 15 років, де перше місце посіла команда з Крилівки, друге - із Старої Котельні, третє - з Гальчина. Цікаву гру показали також юні футболісти із Зарубинець та Андрушівської ЗОШ І-ІІ ступенів. Командам-переможцям було вручено грамоти.
8 травня на районному стадіоні «Колос» змагалися 10 дорослих футбольних команд. В нелегкій боротьбі перемогу здобула команда «Фортуна», друге місце посіли футболісти команди «Ветеран», третє - «Буревісник». Всі команди з Андрушівки. Цікаву гру продемонстрували футболісти з Городківки, Нехворощі, Міньківець, Бровок Перших, Старої Котельні, Червоного та райвідділу внутрішніх справ. Переможців нагородили кубками і грамотами відділу у справах сім’ї, молоді та спорту, районної організації ВФСТ «Колос».

19 травня відбулася звітно-виборна конференція районної організації Партії регіонів. Першочерговим питанням, яке стояло на порядку денному, були вибори лідера районної організації партії. На зібранні вели мову також про затвердження заходів на виконання рішень ХІІ з’їзду Партії регіонів та про вибори делегатів на обласну партійну конференцію. В роботі зібрання взяли участь представники обласної організації - завідувачка оргвідділом. К. П. Чередник, керівник по зв’язках із засобами масової інформації Л. М. Сингаївська, а також голова Андрушівської райдержадміністрації Б. Р. Мазур. К. П. Чередник внесла пропозицію обрати голово районної організації Партії регіонів Л. Д. Яцюк у зв’язку з тим, що пішов із життя колишній її лідер В. Г. Гладунець, котрий, по суті, розбудовував районну парторганізацію. Після обговорення кандидатури головою районної організації Партії регіонів одноголосно було обрано Людмилу Дем’янівну Яцюк. Голова райдержадміністрації Б. В. Мазур у своєму виступі висловив сподівання, що новообраний голова районної організації Партії регіонів, члени партії сприятимуть у подоланні проблем, які стоять на шляху до піднесення соціально-економічного розвитку нашого району, розбудови держави.

І знову заквітчаним травнем прийшло на нашу землю бажане, дороге, незрівняне свято Перемоги. Зранку небо сплакнуло дощем, обмивши душі полеглих у Великій Вітчизняній війні, а потім сонце заграло в литаврах святкового маршу, засяявши посмішками на обличчях учасників параду, відбившись у блиску нагород, що прикрашали груди фронтовиків, трудівників тилу.

Ветерани району щиро дякують районній державній адміністрації, районній, міській та селищній, сільським радам за проведені заходи з нагоди відзначення 65-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Мітинги, урочисті зібрання, святковий обід, солдатська каша, святкова хода надовго залишаться у пам’яті ветеранів. Рада ветеранів району щиро вдячна всім, хто організовував і надавав посильну допомогу у відзначенні цієї знаменної події. Значну роботу в організації святкування провели відділи культури і туризму та освіти райдержадміністрації. Ветерани відчули особливу повагу від учнівської молоді в ході операції «Світанок» та інших заходів, що організовувалися в усіх навчальних закладах району. За щедрість, високу людяність проявлену до сивочолих фронтовиків, дякуємо нашим меценатам: ПП Гринишину В. Є., колективу аптеки «Бажаємо здоров’я», ПОСП «Надія» с. Зарубинці (Семенюк В. І.), ПП Сідоренко Л. О., ТОВ «Андрушівський маслосирзавод» (Матвієнко О. Ю.) та багатьом іншим керівникам підприємств, установ та організацій. Потрібно віддати належне колективу редакції - майже в кожному номері газети «Новини Андрушівщини» друкувалися статті про участь наших земляків у тій страшній війні. Віримо, що проголошений Верховною Радою 2010 рік в Україні Роком ветеранів не завершився 9 травня. Піклування про ветеранів, вшанування та увічнення героїчного подвигу захисників Вітчизни - справа честі нинішніх і прийдешніх проколінь.

7 квітня відбулося засідання Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові районної ради, в роботі якого взяли участь голови місцевих рад Андрушівського району. Проведення даного організаційного заходу обумовлювалося наявністю ряду важливих проблем, що хвилюють сьогодні органи місцевого самоврядування.
В роботі Координаційної ради взяв участь перший заступник голови Житомирської обласної ради П. П. Рудницький та перший заступник голови Андрушівської районної державної адміністрації О. А. Борисов.

9 травня в село Степок на урочистий мітинг з нагоди відкриття нового обеліска на братській могилі прибули почесні гості - депутат Верховної Ради України, голова обласної організації Народної партії М. М. Рудченко, голова райдержадміністрації Б. В. Мазур, голова районної ради В. Б. Шпаківський, голова правління ВАТ "ЕК "Житомиробленерго” А. В. Левицький та інші. Почесні гості, сільський голова Н. П. Войцехівська та директор місцевого господарства П. В. Юянець відкрили пам’ятник. Коли навесні стихія зруйнувала обеліск, громада села звернулася за допомогою до М. М. Рудченка. За його сприяння, а також за підтримки приватного підприємця Є. Я. Гринишина, директора СТОВ "Хлібороб” П. В. Юянця, голови районного осередку Народної партії П. С. Роя, генерального директора ТОВ "Новобуд” ЮП В. П. Мельника, начальника райвідділу культури і туризму Г. І. Білецької, директора Степківської ЗОШ І-ІІІ ст. Л. А. Степаненко, директора будинку культури В. М. Каліна було відтворено пам’ятник загиблим воїнам. Сільський голова Н. П. Войцехівська щиро дякувала всім, хто долучився до доброї справи, за плідну співпрацю.

Комплект для прийому супутникових каналів розрахований на прийом трансляції трьох супутників: Amos, Sirius, Hotbird. З цих супутників транслюється близько 70 українських і російських каналів та більше 1500 іншомовних.

Село Городківка Андрушівського району знаходиться на порубіжжі Житомирщини й Вінниччини. Воно розкинулося на правому березі річки Гуйви, яка утворює тут чергу похилих берегів, а під селом розливає води широкого ставу. Село не згадується в жодному літописі, в його теперішній назві сучасний обиватель навряд чи знайде відгомін історичних подій. І лише вулиці села, його кутки, рівнини і діброви, неглибокі виломи Гуйви залишаються вічними німими свідками його загадкової минувшини. Вихори подій ХХІ століття назавжди відносять від нас трагічні сторінки історії Городківки, на яких закарбовані біль, кров і потрясіння його жителів. 
Історія поселення, яке було на місці нинішнього села, оповита переказами. За одним із них, воно вже існувало в добу Київської Русі і мало назву Китайгородок. Городище було обкопане ровом, сліди якого збереглися до нашого часу. Стіни з частоколу обплітали лозою, яку тут називали китою. Звідси й назва – Китайгородок. Мабуть, у другій половині ХІХ століття цей переказ чув і Л.Похилевич, якому назва нашого Китайгородка стала відомою „по преданию местных жителей”.

У південно-західній частині села Городківки Андрушівського району Житомирської області, біля дороги, що веде з Андрушівки до Бердичева, на невисокому березі річечки Лебедівки, яка розливається тут нешироким ставком, стоїть костьол святої Клари. Побудований у еклектичному стилі початку ХХ століття, в якому примхливо поєдналися елементи неоготики та модерну, що в сукупності надає храму ексклюзивної оригінальності та неповторності. Красою й архітектурною довершеністю він викликає захоплення в багатьох подорожніх, які, проїжджаючи мимо, зачаровані видивом храму, милуються його архітектурними формами та слухають музику, що застигла у камені. Щороку 11 серпня тут велелюдно: на храмове свято приходять не лише римо-католики села ших областей України, багато з яких ідуть сюди пішки від найближчої залізничної станції Чорнорудки. 
Крім досконалої краси й гармонії, як дива архітектури ХХ століття, костьол відомий далеко за межами не тільки села й області, але й України своєю трагічною, але славною історією та відомими особистостями, що сприяли розквіту краю і доля яких була тісно пов’язана з храмом.
На місці теперішнього костьолу в Халаїмгородку (так до 1946 р. називалася Городківка) в 1818 р. паном Міхаловським з дозволу єпархіального начальства була побудована каплиця, приписана до костьолу святого Антонія села Білопілля, тепер Козятинського району Вінницької області, що за 17 км від Городківки. Едвард Руліковський (1825 – 1900 рр.), відомий україно-польський учений-історик Правобережної України ХІХ ст., у статті „Халаїмгородок” зазначав так: „Халаїмгородок має католицький костьол, філіальний парафії Білопілля”.1 Проте в документі „Сведения о каплице в Халаймгродке” за 1897 рік, який знаходиться в Державному архіві Житомирської області, храм називається не костьолом, а філіальною каплицею, збудованою з каменю, що знаходиться в пристойному вигляді.2