Босоноге дитинство Марії Ульянівни Підвисоцької пройшло в нелегкі післявоєнні роки в рідних Малих Мошківцях. Батьки хворіли, то ж Марії змалку доводилося трудитися на рівні з дорослими. Дівчинка була дуже здібна і залюбки бігла до школи, хоч батько не дуже й пускав її туди. Доводилося переконувати його в тому, що людина без освіти - ніщо. Особливо легко їй давалася математика. Місцеву школу дівчина закінчила з похвальною грамотою, а згодом і Житомирський педінститут, стала вчителем математики. Працювала в Глинівцях, Червоному. Це був обдарований педагог, її любили діти. Доля не надто була прихильна до неї, сама ростила, виховувала і вчила двох діток - Сергія і Лесю. Зарплата вчителя невелика, а тому довелося багато трудитися. Жили в старенькій батьківській хатині, тож мусіла зводити дім. Люди іноді дивувалися, де тільки ця тендітна жіночка брала сили. Підростали діти, діждалась і вона помочі: син Сергій відслужив армію і став жити з ненькою, хазяйнувати. Дочка Леся із золотою медаллю закінчила школу і вступила до технічного університету. Розуміла жінка, що мусить вивчити за щось дочку, бо ж навчання платне, а що тієї пенсії. Тому й тримала вона велике підсобне господарство: 5 корів, стільки ж телят, обробляла майже гектар землі. Справлялась, хоч і хворіла, переборювала і біль, і труднощі заради дітей, які для неї були єдиною відрадою і ціллю життя. Здавалося, уже і їх поставила на ноги, вже й перепочити можна. Та важка хвороба здолала цю мужню і працьовиту жінку. В 62 роки залишила цей світ велика трудівниця і мати. Коли її проводжали в останню путь, багато щирих і гарних слів сказали про неї голова сільської ветеранської організації З.Ф.Перчук, інші односельці. Допомогли дітям провести неньку в останню дорогу і ТОВ «Червінський цукровик», де працює син Сергій, сусіди та рідні. Кожен із дітей йтиме життям своєю дорогою, але образ матері, як святиню, збережуть у своїх серцях. Василь Гребенюк. с. Малі Мошківці.
