«Заквітчана вінком калини й жита, умита життєдайною водою синьооких плес, осяяна мальовничою веселкою вишиваних рушників, зустрічає наша незалежна Україна свій славний 20-річний ювілей», - такими словами розпочала ведуча урочистості з нагоди незалежності України та обласного свята декоративно-ужиткового мистецтва «Рушники мого краю», яке 24 серпня проходило в міському парку Андрушівки.
23 серпня, коли український народ відзначав День Державного прапора, напередодні 20-ї річниці Незалежності України працівники прокуратури району святкували новосілля.
Голова облдержадміністрації Сергій Рижук, голова обласної ради Йосип Запаловський, Житомирський міський голова Володимир Дебой, начальник Південно-Західної залізниці Олексій Кривопішин, перший заступник генерального директора "Укрзалізниці” Сергій Болоболін 22 серпня відправили у перший рейс електропоїзд сполученням Житомир-Київ-Житомир. Очільник області Сергій Рижук, виступаючи на урочистому відкритті електрифікованого руху на дільниці Житомир-Київ, зазначив: "Сьогодні на Житомирщині відбувається широкомасштабна подія. Як сказав у своєму щорічному посланні до українського народу Президент Віктор Янукович, ми стаємо на шлях розбудови і залізниць, і автошляхів, і всієї соціальної інфраструктури”. Сергій Рижук висловив щиру вдячність залізничникам за чітку і злагоджену роботу, за подарунок до 20-річчя Незалежності України. Завдяки встановленню швидкого електросполучення між Житомиром і Києвом, впевнений Сергій Миколайович, будуть розвантажені автошляхи. Швидкісний електропотяг заощадить час пасажирів, кошти, це значно безпечніший вид транспорту порівняно з автомобільним. Житомир вже має гарний, ошатний залізничний вокзал, днями буде відкрито велику транспортну розв’язку під Житомиром, у напрямку Новограда-Волинського триває будівництво семи кілометрів сучасної дороги. У найближчих планах - реконструкція шляхопроводу біля автовокзалу. Керівники області і залізниці перерізали символічну стрічку і урочисто відкрили електрифікований маршрут. Вони здійснили першу поїздку електропоїздом швидкого сполучення до станції Бистри. На дільниці встановлено рух приміських електропоїздів та електропоїздів підвищеного комфорту, які забезпечать перевезення пасажирів з Житомира до Києва за півтори години. Салони вагонів поїзда обладнані напівм’якими сидіннями, кондиціонерами, люмінесцентним освітленням, інформаційними табло та системою пожежної охоронної сигналізації. Щоденно електричка відправлятиметься з Житомира о 6.17 і прибуватиме на Київський вокзал о 7.51. Електропоїзд у зворотному напрямку буде вирушати з Києва о 18.04 і прибувати до Житомира о 19.38. Переваги у цьому виді приміських перевезень очевидні, їх відчують також мешканці Житомирського, Андрушівського, Коростишівського, Брусилівського та Попільнянського районів. Управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю облдержадміністрації
70 років тому 19 серпня, в день великого православного свята Спаса, коли в церквах святили яблука, груші, мед та обжинкові вінки, у лісі, в урочищі Демченка, фашистські окупанти розстрілювали андрушівчан єврейської національності та активістів містечка... Коли відгриміли останні постріли Великої Вітчизняної війни та країна трохи встала на ноги після повоєнної розрухи, частину останків розстріляних комуністів перезахоронили на Андрушівському кладовищі. Після 1953 року єврейською громадою при допомозі органів місцевої влади були впорядковані чотири могили, де захоронені розстріляні комуністи та чоловіки єврейської національності, а також п’ята могила з розстріляними 252 єврейськими жінками та 25 дітьми. На них були встановлені бетонні пам’ятники-пірамідки. У 2009 році з ініціативи жіночої ради району (голова Г. І. Білецька) при фінансовій підтримці Народної Партії (голова обласної організації Народної Партії М. М. Рудченко) на місці трагедії було встановлено гранітний пам’ятник «Мати і дитина». По обидва боки від могил викарбувані прізвища жертв Холокосту Андрушівського району. Історія цих святих місць не залишає байдужими ні дорослих, ні дітей. Щорічно 9 травня поклонитись останкам і вшанувати пам’ять розстріляних приходять андрушівчани, учні місцевих шкіл. А 19 серпня, в день трагедії, сюди звідусіль з’їжджаються рідні та близькі розстріляних, всі ті, кого торкнулася страшна трагедія. Хочеться висловити слова щирої вдячності президії районної ради жінок, учнівському колективу Андрушівської гімназії (директор А. Л. Михайловська), колективу Андрушівського відділення Житомирської дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль” (начальник Н. М. Фещук), які допомагають гіідтримувати в належному стані могили.
Україна - це земля з чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми. Наша Гарапівка - маленька часточка її, яку ми любимо і щороку на Маковея проводимо традиційне свято села. Нинішні урочистості співпали з відзначенням 20-річчя Незалежності нашої держави, тому із цією подією ми й привітали усіх присутніх. Сцена клубу потопала в різнобарв’ї осінніх квітів. Дівчата в національних костюмах винесли святковий коровай, із словами великої шани і вдячності звернулися до хліборобів, жителів села і гостей. Відкрив свято і привітав присутніх в залі сільський голова О. М. Опанасюк. А потім традиційно вшановували сельчан різних професій. Музичні вітання звучали для медичних працівників, учителів, листонош, торговельних працівників, держслужбовців, депутатів. Хвилиною мовчання вшанували тих, хто в роки Великої Вітчизняної війни загинув у боях з ворогом. Пом’янули добрим словом воїна-афганця Віталія Миколайовича Бернадина. Не обійшли увагою ювілярів, наймолодшого жителя села та його батьків.Гарно і змістовно розповів про свято Маковея настоятель Гарапівської церкви отець Павло. Під час концерту звучали пісні у виконанні фольклорно-етнографічного ансамблю «Пилипиха», глядачі щиро аплодували майбутнім зірочкам великої сцени Каріні і Маріні Згуровським, Наталії Калінчук, учасникам драматичного гуртка Наталії Терещенко І Майї Русинюк, братам-гумористам Івану і Сергію Циганчукам, учням Іванні Русинюк, Юлі Козачук, Юлі Поліщук, Толі Захлєбному, Вові і Олі Опанасюкам, Руслану Чорнобилю і Даші Колодніцькій. Наприкінці всі учасники концерту сфотографувалися на пам’ять. Велике спасибі нашій незмінній ведучій Оксані Колодніцькій, яка наприкінці свята запросила присутніх скуштувати святковий коровай.
З кожним роком розбудови і розвитку нашої держави поглиблюється усвідомлення великого національного свята - Дня Незалежності України. І це закономірно: великі події осягаються на відстані, з плином часу.
Незаперечним є той факт, що одним з найдосвідченіших керівників у сільськогосподарській галузі нашого району є Сергій Васильович Маліновський. Щороку на його полях достигають добірні врожаї зернових, ріпаку, овочів, картоплі, сюди їдуть за досвідом аграрії з усієї України. 11 серпня на базі ПП "Імпак” було проведено "День поля”. Представники агрофірм України та зарубіжжя побували на картопляних полях підприємства, ознайомилися з умовами зберігання та підготовки продукції для реалізації замовникам. На першій базі підприємства гості мали можливість оглянути виставку різних сортів нового врожаю картоплі (фото 1), картоплезбиральну техніку. С. В. Маліновський, який розпочав семінар, розповів, що ПП"Імпак” разом з компанією Europlant створили спеціалізовану насінницьку компанію Europlant Ukraina та запросив до слова представника німецької компанії Europlant. Дослівний переклад виступу зробив Д. С. Маліновський - директор компанії Europlant Ukraina, яка є представництвом німецької компанії Europlant - світової компанії-лідера в селекції насіння картоплі. Привітав гостей голова районної державної адміністрації Б. В. Мазур (фото 2). Основна частина семінару проходила на картопляному полі, де Сергій Васильович та Дмитро Сергійович (фото 3) розповіли, що компанія Europlant має виробничі потужності по всій Європі (14 дочірніх компаній). Зараз мають понад 80 зареєстрованих сортів картоплі багатоцільового призначення всіх періодів дозрівання. Компанія тісно співпрацює з багатьма університетами та дослідницькими інститутами. А тому в роботі семінару брали участь викладачі Житомирського державного агроекологічного університету. У розмові з колегами професор В. М. Положенець відмітив високу організацію праці на підприємстві, взяв зразки продукції, яку демонструватиме студентам.
Цвіте літо яскравим дивом жоржин, троянд, гладіолусів, а за тиждень-другий і осінь підфарбує світ своїм чарівним пензлем, добавить світла й золота, а потім заплаче сумними дощами… А поки така краса навколо! Зачарувала вона мене і біля оселі Валентини Олексіївни і Михайла Леонтійовича Веровчуків, що мешкають на затишній вулиці Павлова, що в Андрушівці. Приковували зір гордовиті троянди, що червоно горіли на клумбі, а неподалік своїми очицями змовницьки зиркали на світ фіалки. Наче сторожа стояли неподалік височенні соняхи, що за сонцем крутили своїми золотими головами. І ось я в оселі. О диво! Тут все цвіло яскравими барвами веселки. На серветках, подушках і подушечках, рушниках аж очі вбирали маки, піони, ромашки, кручені паничі. Тільки спочатку вони розцвітали на візерунках, в уяві та в душі Валентини Олексіївни, а потім її вправні руки терпляче клали на полотно хрестик за хрестиком - так одна за одною народжувалися її вишиванки. - Скільки я їх уже вишила - не порахувавти. Вишиваю дітям, родичам, друзям. Жодної не продала - дарую на день народження, на свята чи просто на згадку, - ділиться В. О. Веровчук. - Люблю зробити приємне людям. Дарма, що багато часу витрачаю на своє захоплення. Валентина Олексіївна вишиває змалку, любов до цієї справи, мабуть, передалася їй у спадок з молоком матері, яка творила дива з ниток, гарною вишивальницею була і бабуся Текля. - Колись не було стільки узорів, як тепер, журналів, то батько запрошував для мами художників, аби ті малювали картини для вишивок. А тепер я передплачую журнал «Узори вишивок». Жінка простягнула мені паку гарно ілюстрованого видання, а потім показала своє багатство - нитки. Їх було дуже багато! І яскравих, і спокійних відтінків, які розцвітали потім квітами, вражали замислуватими узорами на подушках, серветках. Валентина Олексіївна згадує, як бігала на роботу, бо працювала 37 років технологом на Андрушівському спиртозаводі, де, до речі, трудився і її чоловік. Встигала ще й все поробити вдома і двох донечок виховували, які закінчили із золотими медалями школу, з відзнакою вузи. Тепер живуть і працюють в Києві, подарували їм з чоловіком двох внучок - Олю і Машу. - А ось, - жінка показує мені білосніжні рушники, вишиті червоними і чорними нитками, - ночами вишивала на весілля дочкам - Марії і Людмилі. На щастя, на долю від щирого і люблячого материнського серця дарувала своїм дітям. Нехай бережуть як сімейну реліквію, бо вона сама досі, як зіницю ока, зберігає два мамині рушники… Звернула увагу на кілька вишитих хрестиком ікон, взятих в рамочки. Вони стояли рядочком на найбільш видному і почесному місці. На них - Ісус Христос, Святий Миколай, Божа Матір «Почаївська», Покрова Пресвятої Богородиці, ангел-охоронець. Скільки праці вкладено в кожну. Як вдало підібрані кольори і відтінки. - Ікони я довго не наважувалася вишивати, бо казали, що то гріх. - коментує Валентина Олексіївна. - Запитала дозволу у священика - той благословив на добру справу. Жінка щиро зізналася, що ніколи не сяде вишивати, коли важко на серці, особливо що стосується ікон. Насамперед щиро помолиться Богу, попросить у нього допомоги і з доброю, світлою душею береться за роботу. І коли вже розпочала щось творити, то сидітиме ночами, поки не закінчить. Секретів майстерності майстриня не таїть - вишивати навчила дочок, подруг, сусідок і знайомих. Вона щиро хоче, аби і в них цвіли хати вишиванками. Нехай і в неї швидко і рівненько лягають на полотно маленькі хрестики яскравих і радісних відтінків.
Неписаною емблемою цього села були верби. І мало хто з місцевих жителів уже пам’ятає, коли їх висадили узбіччями центральної вулиці. Зеленіли, кучерявилися, та й постаріли красуні вже після того, як Вербів перейменували у Любимівку. Тепер вони вже не затінюють вїзного шляху, не лякають тим, що можуть розчахнутися і в бурю впасти додолу - їх просто зрізали. Не одна сільська душа журилася над цим, але що поробиш. А дерева ті були свідками історії. Може, вони пам’ятали, як до хати Горовчуків топтав стежку сільський учитель із сусідніх Війтовців Степан Кучер, бо сподобалася йому вродлива дівчина Олена, що жила там з батьками. Посватав, побралися. Забрав учитель молоду дружину у те ж таки сусіднє село, де вчителював. А то перед жнивами прийшла дочка батьків провідати та й тут розродилась - у похиленій під стріхою хатинці на зразок шевченкової. Не знав - не відав ніхто тоді, що у вербовій колисці мати виколихувала талановитого творця зразків української радянської прози Василя Кучера. Як виповнилося хлопчику11 років, сім’я із Війтовців, де квартирувалася в родині Свиридюків, переїхала у Ставище Попільнянського району. Там юнак закінчив школу, звідти пролягла в самостійне життя його стежина. Навчання, армійська служба, робота в газетах і здійснення найпотаємнішої мрії - написання художніх творів - ось віхи життя талановитого українця, який створив неповторні романи і повісті - «Чорноморці», «Голод», «Плещут холодные волны», «Две жемчужные нити», «Устим Кармелюк», серії нарисів і ще багато іншого. Про все це - відоме і не зовсім я почула з вуст вчительки Ольги Олексіївни Ходаківської, яка сорок два роки пошукової творчої праці віддала благородній справі - вивченню життя і творчості Василя Кучера. Двадцять сім років була директором школи, в якій за цей час з’явилася музейна кімната В. С. Кучера. Правда, частину експонатів передали сільському музею. А взагалі більшість їх віднайшла і досі оберігає Ольга Олексіївна - бібліограф, біограф, літературознавець, дослідник творчості Василя Степановича. Серед експонатів - оригінали: лампа з кабінету письменника, вишитий рушник, альбоми, годинник. І сорочки, вишиті українським орнаментом, вони до кінця життя залишалися улюбленим і найдорожчим одягом письменника. Багато особистих речей передала любимівчанам сестра Тамара Степанівна, яка теж була присутня на ювілейному торжестві в честь сторіччя свого брата. Мені захотілося зробити фото на згадку - я сфотографувала Ольгу Олексіївну в шкільній музейній кімнаті. Тут її зусиллями створено також експозицію з давніх українських тернових хусток. Запнута жінка своєю хусткою, яку її дуже давно подарував батько. Стіни шкільних коридорів далеко не нового, але з любов’ю відремонтованого і реставрованого приміщення - у стендах, на яких виписана історія рідного села. Те, що присвячене Василю Кучеру, лише одна дорогоцінна сторінка великого літопису цього красивого, багатого і водночас обділеного українського села, де щороку помирає людей більше, ніж народжується, де згасають вікна тих хазяїнів, що відійшли за межу, а діти й онуки їх шукають кращого життя у далеких і близьких світах. Віриться, що в Любимівки будуть ще світлі сторінки історії, що знайдеться інвестор, якого приваблять і врожайні ниви, і неповторні ландшафти, якого з надією зустріне дружна і щира сільська громада, котра оберігає історію свого населеного пункту, пишається письменником-земляком, якого люблять і знають у Любимівці завдяки таким ентузіастам і хранителям давнини, як О. О. Ходаківська.
Станом на 1 серпня 2011 року на території Андрушівського району скоєно 41 дорожньо-транспортну пригоду. В трьох з них люди отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, один учасник ДТП від отриманих травм помер в лікарні. Так, 1 березня водій трактора з причіпом, їдучи польовою дорогою неподалік с. Стара Котельня, не звернув увагу на те, що залізничною колією рухався поїзд. Внаслідок зіткнення отримав тілесні ушкодження і від отриманих травм помер в лікарні. 4 березня в м. Андрушівка по вулиці Житомирській водій К., перебуваючи в нетверезому стані, керував автомобілем «Фольцваген», який зіткнувся з автомобілем ГАЗ-24, що рухався назустріч, внаслідок чого водій останнього отримав тілесні ушкодження середнього ступеня. 23 червня водій Ц., керуючи автомобілем марки «Форд-Ескорд» по автодорозі Житомир-Сквира в напрямку м. Житомир, не обрав безпечної швидкості, з’їхав в лівий кювет і перекинувся. Пасажир В. отримав тілесні ушкодження середнього ступеня. Водії та пішоходи, не нехтуйте елементарними правилами дорожнього руху і будьте уважними.
Ярослав Кременчук, інспектор дізнання ВДАІ Андрушівського району
