Все починалося непросто і нелегко. Вісімнадцять років тому, коли фермерство в районі тільки зароджувалося, Віктор Якович Ткаченко одним з перших взявся господарювати по-новому. Орного клину мав всього 13 гектарів. Хоча на той час це було немало. Техніки для обробітку просапних не вистачало, найнята ручна праця накладалася собівартістю на вирощену продукцію. На продовольчому ринку відчувався дефіцит овочів - за їх вирощування і взялася родина фермера.
Всеїдних свиней, які в Україні з’явилися не так давно, у нас називають по-різному: корейські, китайські, в’єтнамські, азіати, а по науковому - вислобрюхі. Це не декоративні, а продуктивні тварини. На них найперше зорієнтувалися практичні господарі, які швидко переконалися в економічній вигоді від утримання травоїдного поголів’я. Серед таких - Віктор Мусійович Зварич, який живе у Лісівці. Вже 6 років у своєму підсобному господарстві він розводить дві породи таких свиней - в’єтнамську і корейську. Перші - менші у вазі. Але і ті, і другі - поліпшеної селекції. Господар постійно оновлює маточне поголів’я, закупляючи молодняк для відтворення його в різних областях України. Від цього самки народжують повноцінних поросят. Опороси щедрі, завдяки чому хазяїн має вже зараз до 30 голів свиней різновікових, різномастих. Вожак стада - кнур Тарзан сягає вагою до 200 кілограмів. Гостинний господар охоче показав свою ферму і розповів, що особливих клопотів із всеїдним поголів’ям не має. - Свині ці невибагливі, добре переносять зиму, мають стійкий імунітет проти хвороб. Практично їх може тримати кожен бажаючий, - розповідає Віктор Мусійович, - бо споживають вони все - від дрібних галузок і очерету до жолудів, каштанів, коренеплодів, сіна, гарбузів, кабачків. Бур’ян їдять весь підряд, подрібнювати не треба. І дуже люблять пастися. У раціоні годівлі всього 20 відсотків припадає на концкорми. Це можуть бути зерновідходи, навіть не перемелені. Ще одна перевага над звичайними свиньми - вони мирні, не риють і не ламають кліток. Зимувати такі свині можуть надворі, зарившись у солому. Вони дуже акуратні: якщо сплять у хліві, то не слідять там, а за потребою виходять на вулицю. Вони дуже плодючі. Первістки приносять до 10 поросят, старші - до 20. Якщо малі народжуються, скажімо, взимку, то, проживши на сіні, коренеплодах і зерновідходах березень-квітень, у травні перейдуть на пасовисько чи бур’ян, а до жовтня вага кожної тварини сягатиме 80 кілограмів і більше. - Свиноматок дуже загодовувати не треба, - радить Віктор Мусійович, - а от тих, що на відгодівлі, обмежувати в їжі не слід, вони й самі зайвого не з’їдять. Вихід сала з однієї свині в середньому - 20 кілограмів, м’яса - 30. Продукція ця набагато смачніша , ніж від звичайних свиней. Хто тримає всеїдних - підтвердить мої слова. І ще я хочу сказати, що від свого господарства маю подвійну вигоду - забезпечую продуктами сім’ю і вторговую гроші за молодняк. Раджу тим, хто не лінується працювати, спробувати зайнятися вирощуванням таких свиней. На перший випадок хоча б для своїх потреб. Повірте, що це вигідно. Лідія Наконечна.
Із свого багаторічного педагогічного досвіду знаю багато прикладів, які підтверджують істину: дитина - дзеркало морального життя батьків. Саме в сім’ї вона не тільки росте, а й виховується, формується. Справжні батьки намагаються передати синові чи доньці найкращі людські якості: доброти, гуманності, чуйності до людського горя. Приємно, коли твої вихованці не забувають про свого наставника навіть якщо після закінчення школи спливає багато років. Це той час, коли учитель має змогу пересвідчитися, чи справді навчив своїх вихованців тому, чого хотів, чи стали вони справжніми людьми, прикладом для своїх дітей. Хвилююча зустріч відбулася в мене через 26 років з моїми випускниками. Вони провідали мене в цьогорічний День незалежності не просто заради цікавості, а прийшли до мене, як рідні. На мої проблеми подивилися не дитячим, а дорослим поглядом: швидко зібрали урожай картоплі на грядці і занесли на місце зберігання. А пізніше навідалися знову, очистили квітники, підготували їх до зими. Хочу від щирого серця вклонитися і подякувати батькам Олі Колодніцької, Ігоря Пташника, Сергія Якубовича, Ігоря Лінецького, Олега Шевчука, які виховали в своїх дітях, а моїх учнях риси людяності, доброти, душевної щедрості. Та й у мене на серці приємність від того, що мої колишні вихованці стали справжніми людьми. Хай щастить Вам, мої любі, на життєвому шляху! Зінаїда Кащенко. м. Андрушівка.
Босоноге дитинство Марії Ульянівни Підвисоцької пройшло в нелегкі післявоєнні роки в рідних Малих Мошківцях. Батьки хворіли, то ж Марії змалку доводилося трудитися на рівні з дорослими. Дівчинка була дуже здібна і залюбки бігла до школи, хоч батько не дуже й пускав її туди. Доводилося переконувати його в тому, що людина без освіти - ніщо. Особливо легко їй давалася математика. Місцеву школу дівчина закінчила з похвальною грамотою, а згодом і Житомирський педінститут, стала вчителем математики. Працювала в Глинівцях, Червоному. Це був обдарований педагог, її любили діти. Доля не надто була прихильна до неї, сама ростила, виховувала і вчила двох діток - Сергія і Лесю. Зарплата вчителя невелика, а тому довелося багато трудитися. Жили в старенькій батьківській хатині, тож мусіла зводити дім. Люди іноді дивувалися, де тільки ця тендітна жіночка брала сили. Підростали діти, діждалась і вона помочі: син Сергій відслужив армію і став жити з ненькою, хазяйнувати. Дочка Леся із золотою медаллю закінчила школу і вступила до технічного університету. Розуміла жінка, що мусить вивчити за щось дочку, бо ж навчання платне, а що тієї пенсії. Тому й тримала вона велике підсобне господарство: 5 корів, стільки ж телят, обробляла майже гектар землі. Справлялась, хоч і хворіла, переборювала і біль, і труднощі заради дітей, які для неї були єдиною відрадою і ціллю життя. Здавалося, уже і їх поставила на ноги, вже й перепочити можна. Та важка хвороба здолала цю мужню і працьовиту жінку. В 62 роки залишила цей світ велика трудівниця і мати. Коли її проводжали в останню путь, багато щирих і гарних слів сказали про неї голова сільської ветеранської організації З.Ф.Перчук, інші односельці. Допомогли дітям провести неньку в останню дорогу і ТОВ «Червінський цукровик», де працює син Сергій, сусіди та рідні. Кожен із дітей йтиме життям своєю дорогою, але образ матері, як святиню, збережуть у своїх серцях. Василь Гребенюк. с. Малі Мошківці.
Негативно відбивається на розвитку села і відсутність чіткого державного замовлення на тваринницьку продукцію, а ринки збуту розподілені між монополіями. Туди простому селянину пробитися непросто. Це не дозволяє йому планувати заздалегідь своє виробництво, кількість сільськогосподарської продукції, яку має виробити. Все це, безперечно, породжує невпевненість у своїх діях, в майбутньому і негативно відбивається на розвитку всієї тваринницької галузі.
Дощі, дощі - Так слизько під ногами, Шалено вітер Листя загріба, Над берегом - Одна зелена пляма - Стара, як світ, Розчахнута верба. А онде берег Травами укрився І верболозу Злякані кущі, А в травах вітер, Граючись, згубився, Сховавши крила В мокрому плащі. То плаче осінь - Йде попід тинами, Пожовклий лист Тримаючи в руці. А надворі - Останнє вже тепло, А на душі, Мов весняна відлига, Лиш гріє сонце В серці мерзлу кригу, Прикрило землю Осені крило.
Розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні господарської діяльності в умовах ринкових відносин. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.
10 червня в урочистій обстановці на приміщенні Бровківської лікарської амбулаторії відкрили пам’ятну дошку лікарю-терапевту Волошину Івану Яковичу, котрий довгий час очолював у Бровках Перших дільничну лікарню. На урочистості прибули начальник обласного управління охорони здоров’я, заслужений лікар України Толстанов О. К., перший заступник голови райдержадміністрації Борисов О. А., заступник голови районної ради Мельник О. В., головний лікар центральної районної лікарні, заслужений лікар України Бойко Д. Т., а також лікарі та медичні працівники дільничних лікарень і лікарських амбулаторій району. Завітали в цей день у Бровки Перші головні лікарі з Коростишівської та Лугинської ЦРЛ, сельчани, вихованці дитячого садочка, сини та дружина Волошина І. Я. Сільський голова Мельник Н. І. розповіла про життєвий і трудовий шлях Івана Яковича. Наголосила, що це був лікар від Бога, який приймав на руки новонароджених, рятував від хвороб дорослих і малюків, був для молоді мудрим наставником, вчителем і порадником. Разом з дружиною Інною Сергіївною виховали двох синів - Павла та Івана, які теж присвятили своє життя медицині і продовжують справу батька. Павло Іванович Волошин займає посаду головного лікаря санаторію «Дениші», а Іван Іванович працює фельдшером в дитячому санаторії. Толстанов О. К. у своєму виступі відзначив, що такі самовіддані й відповідальні лікарі, яким був Іван Якович, заслуговують високої поваги і шани. Це була людина з великої літери, професіонал, який умів не лише вилікувати тіло, а й словом зцілити душу. Сини та дружина дякували жителям Бровок Перших, керівництву району й області за те, що так високо оцінили самовіддану працю Івана Яковича. Заступник головного лікаря Андрушівської ЦРЛ Білоокий В. Г. та головний лікар Бровківської амбулаторії, сімейний лікар Ясінський В. Д. у своїх виступах відзначили сподвижницьку працю Волошина І. Я., а також привітали медичних працівників з наступаючим професійним святом. Від імені всіх односельців добре слово про колишнього лікаря-терапевта сказала місцева жителька Ніколаєнко А. М. Аматори художньої самодіяльності Бровківського будинку культури подарували присутнім приємні хвилини спілкування з піснею. Трудові династії… За цими словами стоїть вміння батьків прищепити любов до своєї професії дітям. Лікарі Волошини - це зразок безкорисливого служіння людям.
Людина народжується вільною, але дехто з роками починає втікати від свободи і ставати залежним від різних негативних явищ. Наркоманія поступово стає стилем життя підлітків та молоді, завдає шкоди близьким, оточуючим, суспільству в цілому. А тому зростає рівень злочинності, підвищується ризик зараження на різні інфекційні хвороби, у тому числі й СНІД. Вживання наркотиків, несумісне з якісним навчанням та ефективною трудовою діяльністю, призводить до деформації особистості, зниження загального інтелектуального потенціалу. Для молоді, яка відбуває покарання за скоєні злочини без позбавлення волі, з метою профілактики наркоманії і підвищення рівня обізнаності про страшні наслідки, до яких вона призводить, спеціалістами Андрушівського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, кримінальною виконавчою інспекцією УДДУ ПВП в Андрушівському районі за участю спеціалістів Житомирського обласного центру реабілітації наркозалежної молоді «Твоя перемога» 27 травня проведено семінар «Все в твоїх руках!». Гості із обласного центру розповіли про власні життєві помилки, за які обов’язково розплачувалися тим, що найкращий період життя провели у місцях позбавлення волі, наркодиспансерах. Учасники семінару ставили багато запитань, їх все цікавило. Молоді люди ознайомилися із спеціальною літературою, що стосувалася теми зустрічі, іншою соціально-рекламною продукцією.
Нещодавно в дитячий садочок "Теремок” с. Гальчин завітали представники обласного та районного осередків партії "Українська платформа” відповідно Т. О. Романовська та В. О. Берладина і, звісно, що не з порожніми руками. Попередньо поцікавившись проблемами дитячого дошільного закладу, вони в подарунок малечі привезли 12 новесеньких двохярусних ліжечок, аптечки, іграшки, дитячу ортопедичну коляску для 3-річної дівчинки-інваліда. Завідуюча дитсадком "Теремок” Л. М. Салійчук, педагогічний колектив та вихованці радо зустрічали гостей, ознайомили їх з умовами, в яких вчаться і пізнають навколишній світ дітлахи. У відповідь на благодійний вчинок дорослих малята влаштували невеличкий концерт та подарували гостям іграшки, виготовлені власноруч.
