28 червня 1996 року увійшло в новітню історію нашої держави як День великого загальнонаціонального консенсусу, верховенства національних інтересів над швидкоплинною політичною кон’юнктурою. Прийнята цього дня нова Конституція суверенної України втілила досягнення вітчизняної й світової конституційної науки та практики конституційного будівництва, викристалізувала національну ідею, відобразила ментальність, волю та прагнення українського народу до власної національної державності. Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Це сприяло підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Конституція врахувала історичний досвід нашого народу і кращі світові традиції. Це першооснова формування політичних, економічних та духовних реалій нашого суспільства. Довгий і складний шлях політичного самовизначення засвідчив невмирущу волю українців мати свою державність, бути суверенною серед інших вільних народів Європи і світу. Послідовно і мужньо крізь віки крокував до цього український народ. Витоки конституційного мислення йдуть від видатних державотворців - Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Богдана Хмельницького, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського, Михайла Драгоманова, Павла Скоропадського. Вшановуючи великих попередників, ми не можемо не згадати і наших сучасників - державних діячів та політиків, які багато зробили для прориву України в нову якість - від Декларації про державний суверенітет до Конституції незалежної України, прийняття якої 15 років тому стало могутнім акордом у самоствердженні України як держави-нації. Конституція 1996 року увійшла в суспільне життя як головний оберіг державності та демократії, гарант незалежності та соборності України. Її найвища юридична сила, верховенство права, політична, економічна та ідеологічна багатоманітність - фундаментальні засади, на яких ґрунтується сьогодення і вибудовується майбутнє українського народу. Прийняття Конституції стало точкою відліку нової епохи в історії нашої держави. Ні в кого не викликає сумніву, що саме цей акт заклав підвалини майбутніх економічних, соціальних та духовних перетворень у суспільстві. Не слід забувати, що конституційні норми, якими б вони передовими і демократичними не були, самі по собі не змінять життя на краще. Сьогодні, аби перетворити зміст на результат, усім нам потрібні підвищена відповідальність, самовіддана праця заради однієї мети - процвітання України як цивілізованої європейської держави. Конституція - одна для всіх. Тому потрібно шанувати її, пам’ятаючи, що сьогоденню передувала багатовікова історія державотворення. Та доля розпорядилася так, що саме ми стали свідками народження суверенної країни, здійснення одвічного права українського народу на самовизначення. І ми, як ніхто інший, відповідальні перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішніми та прийдешніми поколіннями за державу, на сторожі якої стоїть Основний Закон. Всебічний розвиток культури, освіти, ефективне та доступне медичне обслуговування, правова і соціальна захищеність, політична та релігійна свобода - все це має по праву належати громадянам України. Потрібні час, віра і напружена праця, щоб конституційні засади увійшли в наше життя конкретними і зримими змінами. То ж давайте будемо виходити з того, що Україна починається із кожного з нас. І нам під силу збудувати суспільство, в якому будуть створені умови для всебічного розвитку людини, де панували б гуманізм, демократія, закон і справедливість, а матеріальний достаток співвідносився б із кількістю та якістю праці кожного. Світовий досвід свідчить, що найуспішніше розвивається та суспільна система, в якій найбільш повно розкривається творчий потенціал людини. Саме вільна і відповідальна особа є головною рушійною силою сучасної цивілізації, творцем всіх складових суспільних відносин - політичних, економічних, соціальних, правових, етнічних, конфесійних, наукових, культурних. Конституція України 1996 року дала поштовх для продуктивного розвитку усіх галузей національного законодавства та сфер суспільного життя.
