Під ногами тріщить сріблястий сніг, яскраво світить зимове сонце, холодно, а я прямую на зустріч до молодої багатодітної сім’ї, яка мешкає в селі Зарубинці. На думку спливають слова із пісні Назарія Яремчука: І крізь образи і розлуки, Печаль дітей нас знов пече, Їм треба материнські руки, Їм треба батьківське плече… Катерині та Віктору Гаєвським лелека приніс аж 6 діточок. Звертаюся до господарів: - Розкажіть про свою сім’ю? - Катерина: Ми знали один одного ще зі школи, адже живемо в одному селі. Але ближче познайомилися на святкуванні новосілля у знайомих. - Ви планували велику сім’ю? - Віктор: (сміється). - Катерина: Спочатку, звісно, ніхто нічого не планував. Навіть не думали, що вийде в нас сім’я. Мені й зараз не здається, що у нас велика родина. Живемо дружно, один одному допомагаємо. А коли навесні лелека принесе нам донечку чи синочка, то це буде радість для всіх, особливо для дівчаток, які люблять гратися з немовлятами. - Як вибирали імена для малюків? - Катерина: Ніколи цього не робимо наперед. Вони самі собі ім’я вибирають. Андрійко народився 12 грудня, напередодні свята Андрія, а Вітя - на Віктора. - А які найулюбленіші свята у Вашій сім’ї? Любимо Різдво, Новий рік, а особливо дітки чекають Дня святого Миколая. Щоразу під подушками вони знаходять подарунки та солодощі. Звичайно ж, подарунки даруємо не лише на свята, намагаємося це робити частіше. - А держава Вам допомагає? - Віктор: Півроку тому отримали посвідчення, згідно яких дітки, котрим виповнилося 6 років, мають право на безкоштовний проїзд. Маємо також 50% знижку при оплаті за використану електроенергію. - Катерина: Ми намагаємось самі себе забезпечити. Тримаємо корову, свиней, є город, маємо свій маленький бізнес (магазин). Були у нас кінь і телиця, але продали їх, бо потрібні були гроші. Шість років тому за власні кошти купили хату, зробили ремонт: поклеїли шпалери, поміняли міжкімнатні двері, поставили металопластикові вікна. На все це брали кредит. Допомагають нам також батьки - і мої, і Віктора. Пообіцяли дітям, що купимо компю’тер - це їхня величезна мрія. А ще в планах - зробити ванну кімнату, поставити обігрівач, щоб завжди була гаряча вода, бо ж діткам потрібен комфорт. - Катерино, а Вам, як жінці, вистачає часу на себе? - Діти разом з нами залюбки пораються по господарству. Завдяки цьому у мене з’являється час для відпочинку. А ще вони допомагають один одному робити уроки, вчать малечу самостійно одягатися, прибирати за собою. Вони у нас вже всі самостійні. - Чи не боїтеся труднощів і відповідальності, яка стоїть перед багатодітними сім’ями? - Катерина: В цьому нічого складного немає. Потрібно просто працювати, і ніякі труднощі не виникатимуть. Чомусь більшість багатодітних родин очікує на допомогу від держави, місцевої влади, а я вважаю, що потрібно розраховувати лише на власні сили. - Віктор: Влітку спати лягаємо пізно, бо встаємо до сходу сонця -городи, господарство, дім, робота - життя вирує. Взимку маємо більше часу для відпочинку. - Зі школою проблем немає? - Катерина: Жодних. Зараз в школі навчаються тільки дівчатка. Завжди все встигають. Сподіваюся, хлопчики теж будуть старанними. Старша Світлана їздить до репетиторів в районний центр, готується до ЗНО. - Велика сім’я - це велика рідкість і велика радість. Бажаю Вашій великій родині взаємоповаги, дружби та всім міцного здоров’я. Дякую, що знайшли час для бесіди. Розмову вела Олена КОЛЯДА
